Порода — це група тварин, що мають спільне походження й спільні риси, які передаються спадково. Зараз ми кажемо «стародавня порода», а люди впродовж багатьох століть вели відбір, не замислюючись над тим, що вони виводять якусь породу собак або ж інших тварин. Відбір був твердий, а часто жорстокий. Непотрібних убивали. А якщо був потрібен новий чотириногий працівник, залишали цуценят лише від працьовитих батьків — аби й цуценя теж виросло трудящим. Як визначити, чи буде воно таким, по маленькому цуценяті? Найпростіше вибрати схожого на батьків-трудівників. Як визначити схожість? Найлегше зробити це за типом, за кольором шерсті. І якщо місцевість, де використовують цих собак, невелика, то формується порода, однорідна не тільки за робочими характеристиками, а й за типом, кольором шерсті та іншими зовнішніми ознаками.
Саме так формувалися так звані аборигенні породи. Є ще й заводські породи — продукт більш пізнього часу, організованого собаківництва. Це або аборигенні породи, офіційно визнані кінологічними, собаківницькими організаціями, або ж заново створені.
Людям властиво систематизувати своє оточення, і тому породи собак поділяють на групи. Можна за призначенням — мисливські, службові й декоративні. Але зараз багато порід здобувають нові спеціальності, наприклад мисливці лабрадори й біглі працюють іще й як службові собаки, окрім того, собак практично всіх порід люди тримають як компаньйонів. Тому зараз собак поєднують у групи швидше за спільністю давніх коренів: догоподібні собаки, вівчарські собаки, такси, тер'єри, хорти тощо.
У наш час існують більше 400 порід собак, які зовсім не схожі одна на одну, але процес створення нових триває й зараз.
Породи живуть своїм життям — з'являються, діляться й зникають через примхи долі й втрату інтересу до них. А зараз ЮНЕСКО оголосила всі існуючі породи домашніх тварин надбанням людства.
*
Німецька вівчарка
*
Біла швейцарська вівчарка
*
Довгошерстий коллі
*
Бордер-коллі
*
Бріар
*
Південноруська вівчарка
*
Комондор
*
Аргентинський дог
*
Доберман
*
Шнауцер
*
Чорний тер'єр
*
Сенбернар
*
Ньюфаундленд
*
Тибетський мастиф
*
Німецький боксер
*
Німецький дог
*
Бульдог
*
Англійський мастиф
*
Середньоазійська вівчарка
*
Кавказька вівчарка
*
Ротвейлер
*
Йоркширський тер'єр
*
Вест хайленд уайт тер'єр
*
Скай тер'єр
*
Жорсткошерстий фокстер'єр
*
Гладкошерстий фокстер'єр
*
Американський стаффордширський тер'єр
*
Такса
*
Аляскінський маламут
*
Західносибірська лайка
*
Російсько-європейська лайка
*
Акіта-іну
*
Чау-чау
*
Басет-хаунд
*
Бладгаунд
*
Бігль
*
Лангхаар
*
Англійський сетер
*
Шотландський сетер
*
Ірландський сетер
*
Лабрадор ретривер
*
Золотистий ретривер
*
Американський кокер спаніель
*
Пудель
*
Чихуахуа
*
Пекінес
*
Мопс
*
Афганський хорт
*
Грейхаунд
*
Шар пей
[ред.] Класифікація порід собак
Детальніше: Класифікація порід собак за МКФ
Вважається, що першу наукову класифікацію порід собак зробив відомий французький натураліст Бюффон, який жив у XVIII столітті. На той час вже було відомо близько сотні порід. За основу своєї класифікації Бюффон взяв форму і характер вух. До однієї групи він відніс собак зі стоячими вухами, до іншої — з напівстоячими, далі — з висячими, в особливу групу він об'єднав собак з «в'ялими» вухами тощо. Але вже за більш ніж сім тисячоліть до Бюффона люди не тільки добре розрізняли породи собак, але й по-своєму класифікували їх. Це зараз нову породу собак можна створити протягом 20 — 50 років, а у давні часи на це було потрібно набагато більше часу. І тим не менше ще за кілька тисячоліть до нашої ери існували різні породи собак, які були зовсім не схожі одна на одну. У всьому світі найбільш уніфікована система класифікації собак Міжнародної кінологічної федерації, яка змінюється час від часу за рішенням Генеральної асамблеї FCI. У цій класифікації кінологи намагаються знайти баланс між історією утворення порід, особливостями їх статури і принципами використання. Ухвалена в 1990 році, ця система поділяє всі існуючі породи собак на 10 груп, виходячи з традицій, історії порід, специфіки використання.
* Група 1 — вівчарки та собаки-пастухи (крім швейцарських собак-пастухів).
* Група 2 — пінчери, шнауцери, молоси та швейцарські собаки-пастухи.
* Група 3 — тер'єри.
* Група 4 — такси.
* Група 5 — шпіци та примітивні.
* Група 6 — гончаки та споріднені породи.
* Група 7 — лягаві.
* Група 8 — ретривери, собаки по птиці та «водяні» собаки.
* Група 9 — собаки-компаньйони та тої.
* Група 10 — хорти.
Формування різноманіття порід собак базувалося на наступних умовах (ознаках, критеріях): генетичні задатки — походження; умови життя та роботи — екологія; специфіка використання людиною — робота. Відповідно до цих принципів виділено сім основних породних типів і мала група декоративних собак неясного походження.
* Лайки, шпіци і парії.
* Хорти.
* Мастифи.
* Гончаки.
* Собаки по птиці.
* Вівчарки.
* Тер'єри, пінчери і шнуцери.
* Декоративні собаки неясного походження.
[ред.] Спеціальний курс дресирування
Спеціальне дресирування спрямоване на вироблення в собаки навичок, потрібних для використання її в певних видах служби: захисно-караульній, сторожовій, розшуковій тощо. Для кожного виду служби в собаки виробляються певні спеціальні навички — наприклад, недовірливе ставлення до сторонніх, робота по сліду, пошук руди за її запахом і т. ін. Дресирування за спеціальним курсом розпочинають після того, як собака успішно пройшов курс загального дресирування.
Дуже важливо правильно визначити, за яким видом спеціальної служби доцільніше дресирувати собаку. Наприклад, собаку з чітко вираженою активно-оборонною реакцією, сильного, з гострим слухом і нюхом доцільно дресирувати для захисно-караульної та розшукової служб; собаку ласкавого, довірливого до людей — як провідника сліпих, а також для рудопошукової та газорозвідувальної служб.
У визначенні придатності собаки до дресирування з того чи іншого виду спеціальної служби обов'язково потрібно враховувати: 1) породу та екстер'єр собаки, його вік, зріст, фізичний стан; 2) тип поведінки собаки, його переважаючу реакцію і міру збудливості; 3) стан органів чуття і здоров'я.
Слід відразу застерегти: для початківця собаківника-аматора це непосильне завдання. Тому, щоб правильно визначити вид спеціального дресирування, кожен собаківник-аматор повинен порадитися з кваліфікованим інструктором — бажано тим, який керував загальним дресируванням собаки. Для цього потрібно звернутися в клуб службового собаківництва.